(На біблейську тему)
Начало поэмы
I
Кому се так квітками, та вінками,
Та віттям гордеє чоло вінчають?
Кого то співами веселими й танками
Ізраїльські дівчата зустрічають?
То йде Самсон, веде потужні лави
З кривавого страшного бойовиська;
Він залучив собі багато слави, –
В сей день розбив він філістимське військо.
І бачить він: там під горою в далі
Стіна його господи забіліла,
Йому назустріч, у жіночому околі,
Іде його хорошая Даліла.
Стрункий, високий стан, мов пальма в гаю,
Мов у газелі, ясні очі чорні
У філістимлянки; її з рідного краю
Взяли Самсона руки непоборні.
Вона веде його з собою у палати,
Провадить щиру, любую розмову;
Що перемогу славную волів послати,
Вона уголос вихваля Єгову.
Самсонові дивні здались слова дружини,
І він спитав свою Далілу любу:
«За теє дякуєш ти бога сеї днини,
Що він послав твоєму люду згубу?»
* * *
Фото 1886 года
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 21 – 29.
Вперше надруковано у журн. «Зоря», Львів, 1892, № 10, с. 186 – 189.
Поема увійшла до збірки «На крилах пісень», 1893, стор. 57 – 65.
Автограф не знайдено.
Між текстом першодруку, збірки «На крилах пісень» (1893) та збірки вибраних творів (1904) істотних відмінностей немає.
Датується за першодруком.
Подається за виданням: Леся Українка. На крилах пісень. Збірник творів. К., 1904, стор. 111 – 122.
Самсон – герой давньоєврейської міфології, що уславився надзвичайною фізичною силою і подвигами у війні з філістимлянами (Книга Суддів, 13 – 16).
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
